Про мене

Вітаю і ласкаво прошу! Мене звати Анастасія Ворже. Я професійний кухар із досвідом роботи у мішленівському ресторані. Моя місія полягає в тому, щоб ви відчували себе на кухні королевою або королем. Завдяки моєму кулінарному досвіду, я адаптую професійні техніки та рецепти так, щоб їх можна було легко приготувати вдома. Смачно готувати нескладно, головне грамотно це робити. Я тут для того, щоб вам у цьому допомагати.

Приготування їжі має бути не нав’язливим обов’язком, а задоволенням

Вже сьомий рік пишу смачні рецепти та створюю онлайн курси, на яких ми поглиблюємось в різні кухні світу. Також я веду кулінарний клуб “Що на вечерю?” для якого розробляю ексклюзивні рецепти, щотижневі меню та кулінарні гайди. А ще я написала електронний посібник “Задоволенння на кухні”, в якому зібрала свої поради щодо розумної організації кухонного простору, зберігання продуктів та чистоти на кухні. Мої рецепти та статті були опубліковані в українському Vogue та Elle. Я сподіваюсь цей блог надихне вас спробувати щось нове!

Смачні та елегантні рецепти, описані простими словами

Користувачі цього сайту часто пишуть, що я маю дар описувати складне простими словами. Так, наприклад, французький грушевий тарт “Бурдалу” (який у Франції входить до випускного екзамену професійних кондитерів) виходить у них з першого разу!
Я також люблю спрощувати етапи рецептів, щоб зробити приготування менш енергозатратним, не поступаючись при цьому смаком страви. Так, мій рецепт легендарної Яловичини по-Бургундськи займає лише 30 хвилин активного часу (решут за нас робить плита), а смакує краще, ніж в будь-якому ресторані.
Маючи маленьку дитину та роботу, я дуже ціную рецепти, які можна приготувати блискавично! На запечений лосось зі сметаною піде лише 15 хвилин, а на соковиті курячі котлети з цукіні – 20. Саме на такі рецепти я роблю акцент в клубі “Що на вечерю?”.
Також я дуже люблю користуватися своїми професійними знаннями, щоб навчати вас важливим кулінарним техніками. На сайті ви дізнаєтесь, як ідеально приготувати качину грудку, як правильно підсмажити стейк з яловичини або запекти курку в духовці так, щоб вона залишалась соковитою.
Але, найголовніше, приготування їжі має приносити задоволення! Відкладіть гаджети та пориньте в процес. Нехай голова торошки відпочине, поки ви будете готувати щось смачненьке! А я поки поділюся своєю історією.

Від дівчинки з Києва до консультанта в Женеві

Мій шлях до створення кулінарного блогу схожий на альпійську гірську дорогу. Я народилась у Києві, але в 15 років переїхала жити до Швейцарії, міста Лугано. Я завжди любила готувати, та в юному віці мені й на думку не спадало, що це могло б бути моєю професією. Тому я вступила на факультет економіки до Лозанського університету. В цей період свого життя я також вивчила три іноземні мови: італійську, французьку та англійську. Отримавши диплом магістра, я знайшла роботу в престижній консалтинговій компанії в Женеві. Але робота зовсім не приносила мені радості. Я проводила час у таблицях Ексель, тоді як серце кликало мене до кулінарного світу. Одного дня я просто втомилася обманювати саму себе і прийняла одне з найважливіших рішень у житті. Я вирішила поїхати до Парижа вчитися кулінарному мистецтву.

Від навчання в Парижі до роботи в Сінгапурі

Я вийшла на вокзалі у Парижі з великою валізою та серцем повним передчувань. На мене чекала найкраща французька гастрономічна школа – Ferrandi Paris. Навчання було дуже інтенсивним. Перший місяць, приходячи додому, у мене вистачало сил лише на те, щоб випрати та випрасувати свій кітель. Але вчитися було так цікаво! Ми вивчали класичні страви французької кухні та пізнавали сучасні техніки. Готували із зірковими шефами та знайомилися з найкращими виробниками. Вивчали кухню та вина регіонів Франції, тренували гастрономічну подачу страв. Навчання я закінчили навідмінно, але доля зробила черговий неочікуваний поворот. Коханий чоловік запропонував переїхати з ним до Сінгапуру. Я ніколи не була в Сінгапурі та Азія ніяк не входила в мої плани. Але керуючись виключно серцем (а такі рішення, як показує досвід, найправильніші), я погодилась і опинилась на іншому континенті. Там почався найскладніший і водночас надзвичайно багатий досвідом період у моєму житті. Шеф Julien Royer прийняв мене на стажування в один із найкращих ресторанів світу – Odette.

Як це – працювати в ресторані з 3 зірками Мішлен?

Три зірки Мішлен – це не диво, це титанічна праця та самовіддача усієї команди. У ресторані такого рівня немає права на помилку та рівень відповідальності зашкалює. Спочатку я була в шоці. Я не розуміла, як можна стільки працювати. Але згодом втягнулася. Перші кілька місяців моїм обов’язком була коронна страва ресторану – Heirloom Beetroot Variation (на фото). Потім я почала працювати у кондитерській секції. Працюючи пліч-о-пліч з геніальним кондитером Nicolas Vergnole, я вбирала знання як губка. Боже, які ми робили десерти!

І знову зміни…

Але якоїсь миті я усвідомила, що ця професія не для мене. Я люблю почуватися жінкою – вбиратися, створювати затишок вдома, готувати вечері для друзів. Робити це повільно та із задоволенням. Коли я працювала у ресторані, все було навпаки: головні аксесуари – кухонний рушник та ніж, працювати потрібно дуже швидко, а замість домашньої вечері мого коханого, якого я майже не бачила, чекала заморожена піца. Я пішла з професії, забравши з собою безцінний досвід і знання, але залишивши в Odette частинку свого серця. Я згадую ці часи з великою вдячністю, і щоразу, приходячи до хорошого ресторану, душа починає ностальгувати. Особливо хвилючим та одночасно приємним для мене було повернутись до Odette в якості гості, на цей раз із моїм п’ятирічним сином Луі.

Невже я нарешті знайшла?

Проживши в Сінгапурі 3 роки, вдосталь помандрувавши Азією, ми переїхали до Парижа. Я довго виношувала в голові ідею створення кулінарного блогу про французьку кухню, але все ніяк не наважувалася. А потім стався COVID19, і всьому світу раптово довелося готувати вдома. Я зрозуміла, що можу бути корисною, і почала ділитися простими рецептами на своїй сторінці в Інстаграм. Карантин закінчився, а мене просили не зупинятися. Я зрозуміла, що після стількох вагань, я нарешті знайшла своє призначення! Мій блог перетворився на справу життя, якій я приділяю весь свій час. Зараз я живу в Женеві і виховую маленького синочка Луї. Я заміжня за французом – звідси і назва блогу “Мадам Ворже”. У кожний рецепт, кожну фотографію та у кожний текст я вкладаю свою душу. Їжа – це дуже простий спосіб ощасливити своїх близьких, а я так хочу, щоб у світі було більше щасливих людей!